Храм Соломона (на івриті: מקדש שלמה, Бейт Ха-Мікдаш, також Перший храм Єрусалиму) був, згідно з Танахом, першим єврейським храмом в Єрусалимі. Це був центр релігії та місце жертвоприношень.

Будівля стояла на місці, священному для трьох монотеїстичних релігій. Для євреїв він уособлює пишність періоду Соломона, зі славою охорони Ковчега Завіту та Скрижалей Закону..

Сакральна споруда, місце, присвячене поклонінню божеству і переважно мислиться як постійне або тимчасове місце проживання самого божества, яке може бути представлене зображенням або симулякром.

Стіна Плачу або Стіна Плачу це єдиний артефакт, що залишився від Другого Єрусалимського храму (516 р. до н. е.-70 р. н. е.). Завершений Іродом Великим, цей храм був священним місцем для іудаїзму дві тисячі років тому, і його залишки залишаються такими й сьогодні.

Двічі знищений. Храм був збагачений і прикрашений у римські часи, між 20 р. до н. C. і 66 р. н. Він був остаточно зруйнований імператором Титом у липні 70 року нашої ери, щоб придушити повстання євреїв проти Риму.

Ізраїльське царство він став перехрестям кінної торгівлі між Сирією, Анатолією та Єгиптом. Крім того, Соломон зміцнив армію, збільшивши кінноту та запровадивши бойові колісниці. Він продовжив справу свого батька щодо об’єднання дванадцяти ізраїльських племен в єдине царство, об’єднане релігією.

Власне Єрусалимський храм символ моральної та релігійної єдності єврейського народу, його кілька разів грабували, руйнували та відбудовували; першими були вавилоняни, які в 536 р. до н. C. на чолі з царем Навуходоносором здійснив набіг на будівлю його скарбниці та зруйнував її.